почитати
ПОЧИТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що.
1. Док. до чита́ти.
Вустя кинулася шукати за іконою на божниці листа. – На ось краще сам почитай (О. Гончар);
– Дай лишень, Мар'яне, мені цей папірець, – попросив Матвій. – Я ще комусь дам почитати, – бережно заховав листівку у внутрішню кишеню біля серця (М. Стельмах).
2. Читати якийсь час.
Раїса протягувала руку до книжки й несміливо питала: – Може, почитаємо? (М. Коцюбинський);
– Почитав би трохи по обіді, щоб не скучати (С. Васильченко).
ПОЧИТА́ТИ² див. почи́тувати².
ПОЧИТА́ТИ³ див. почи́тувати³.
Словник української мови (СУМ-20)