пошаноба
ПОШАНО́БА, и, ж., рідко.
Те саме, що поша́на 1.
[Мелашка:] Звісно, як Прохор ваш не зопалу одружився з Катрею, а по мислі, то вже певна річ, що промеж них мусить бути і лад і згода; а де лад, там і пошаноба, – як свекрусі, так і свекрові та й усьому родові... (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)