пошаноба
ПОШАНО́БА, и, жін., рідко. Те саме, що пошана 1.
[Мелашка:] Звісно, як Прохор ваш не зопалу одружився з Катрею, а по мислі, то вже певна річ, що промеж них мусить бути і лад і згода; а де лад, там і пошаноба, — як свекрусі, так і свекрові та й усьому родові... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)