пошарувати

ПОШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, що.

Док. до шарува́ти¹.

ПОШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, що.

Док. до шарува́ти².

Пошарувала [Марія] підлоги в кухні й у сінях (С. Тудор).

ПОШАРУВА́ТИ³, у́ю, у́єш, що.

Док. до шарува́ти³.

Буряки гарно зійшли, особливо на тому ланку, де їх буде машина шарувати. Сама без людей пошарує і збукетує (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. пошарувати — пошарува́ти 1 дієслово доконаного виду поділити, розчепити на шари пошарува́ти 2 дієслово доконаного виду енергійно потерти, поскребти пошарува́ти 3 дієслово доконаного виду зробити червоним  Орфографічний словник української мови
2. пошарувати — I -ую, -уєш, перех. Док. до шарувати I. II -ую, -уєш, перех. Док. до шарувати II. III -ую, -уєш, перех. Док. до шарувати III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошарувати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. пошарувати — ПОШАРУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти¹. ПОШАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти². Пошарувала [Марія] підлоги в кухні й у сінях (Тудор, Народження, 1941, 12). ПОШАРУВА́ТИ³, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти³.  Словник української мови в 11 томах
5. пошарувати — Пошарувати, -ру́ю, -єш гл. Вымыть, при чемъ тереть мочалкой, щеткой и пр. 2) Прополоть.  Словник української мови Грінченка