поширшати
ПОШИ́РШАТИ, аю, аєш.
Док. до ши́ршати.
Озеро змаліло, берегова габа поширшала (Леся Українка);
Ілько вилюднів, поширшав у плечах (П. Панч);
Камердинер засвітив свічки, і кабінет поширшав, зробився просторим та затишним (П. Кочура);
// безос.
Береги все неприступні, ріка вузька. От трохи поширшало (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)