пошкрябати

ПОШКРЯ́БАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Шкрябати якийсь час.

Балабуха розсердився, встав із стільця, пішов до шафи, смикнув, пошкрябав пальцями двері (І. Нечуй-Левицький);

Парубок з досади пошкрябав за вухом, аж шапка йому злізла на ніс (М. Коцюбинський);

– Оце виїде, – сонце підіб'ється, розсіє на стерню, коровчатами пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче – роди, боже, як хоч! (А. Головко).

2. Подряпати.

Стежка бігла через ліс, і доводилося то низько нагинатися, щоб не пошкрябати обличчя, то зовсім стишувати хід (В. Петльований).

3. перен. Піти, човгаючи ногами.

– Думаєш, синку? Думай, – пристукнула [бабуся] костуром і пошкрябала до брами, звідки гримів духовий оркестр (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. пошкрябати — пошкря́бати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошкрябати — -аю, -аєш, перех. і без додатка, док. 1》 Шкрябати якийсь час. 2》 Подряпати. 3》 перен. Піти, човгаючи ногами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошкрябати — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.  Словник синонімів української мови
4. пошкрябати — ПОШКРЯ́БАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка, док. 1. Шкрябати якийсь час. Балабуха розсердився, встав із стільця, пішов до шафи, смикнув, пошкрябав пальцями двері (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. пошкрябати — Пошкря́бати, -ба́ю, -єш гл. Поскресть, поцарапать.  Словник української мови Грінченка