пошрамований
ПОШРАМО́ВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до пошрамува́ти.
Неподалік .. сиділо троє, з виду студенти – дві дівчини і хлопець з рюкзаком, славний такий хлопець, тільки обличчя чимось пошрамоване (О. Гончар);
Тепер Шаптала побачив нарешті комендантове обличчя. Воно мало тільки одну половину. Друга половина була вщент знівечена, пошрамована, пошматована, порубцьована (П. Загребельний);
// пошрамо́вано, безос. пред.
У тих-то случаях [випадках] пошрамовано його, вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)