пошпурнути
ПОШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм., рідко.
Те саме, що пошпу́рити;
// перен. Викинути, вигнати.
– Я б тебе досі тричі пошпурнула з хати, якби моя воля! (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)ПОШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм., рідко.
Те саме, що пошпу́рити;
// перен. Викинути, вигнати.
– Я б тебе досі тричі пошпурнула з хати, якби моя воля! (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)