поштар
ПОШТА́Р, я́, ч.
1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам.
Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (О. Гончар);
Приніс поштар до нас листа (І. Муратов).
2. заст. Службовець, який супроводжує пошту.
І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба довезти (Я. Щоголів).
3. розм. Те саме, що Пошто́вий го́луб (див. пошто́вий).
Найважливіша особливість поштарів – здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)