поштовх
ПО́ШТОВХ, у, ч.
1. Різкий короткий удар.
Зненацька дужий поштовх струсонув “Сибіряка” (О. Донченко);
Цілю в пшеницю... Натискую на спусковий гачок. Страшенний поштовх у плече (В. Логвиненко);
Раптом щось зашаруділо в старого за спиною, і .. він відчув сильний поштовх (М. Томчаній);
// чого. Відштовхування з метою надати чому-небудь поступального руху.
Від одного поштовху весла кліпербот мчав так швидко, як того ніяк не сподівався Стьопа (М. Трублаїні);
Безхвості земноводні плавають за допомогою поштовхів сильних задніх кінцівок (з наук. літ.);
* Образно. В молодості поштовхи життя ранять глибоко, але і загоюються ті рани значно швидше, ніж потім (М. Чабанівський).
2. Різкий коливальний рух, струс.
Розбудили нас поштовхи, літак потрапив у сферу могутнього урагану (Л. Дмитерко);
Шкребок .. зупинився і зараз же пішов назад – рівно, без поштовхів (Д. Ткач);
Звичайно великі землетруси починаються слабкими поштовхами (з навч. літ.);
* Образно. Країни Азії, Африки, Латинської Америки переживають тепер час сильних поштовхів могутнього вулканічного антиколоніального струму (Ю. Мельничук);
// Стук, биття (про серце).
На ланах, у шахтах, на заводах – працювали день і уночі, кожен поштовх серця, кожен подих на єдину справу даючи (Н. Забіла).
3. перен. Привід, першопричина виникнення чого-небудь.
Зрозуміло – не було досі поштовху, такого глибокого приводу, щоб це гідне почуття враз розрослося, роздалося (О. Донченко);
Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з наук.-попул. літ.).
4. спорт. Рвучке підняття тягаря і утримання його над головою на випрямлених руках.
У нас, важкоатлетів, досягнення визначаються за сумою, показаною в жимі, ривку і поштовху – так званому триборстві (із журн.).
(1) Вну́трішній по́штовх – певний психічний стан, що постає раптово, внутрішнє, скрите відчуття чого-небудь.
Раптом ніби од якогось внутрішнього поштовху Грицько оглянувсь (А. Головко);
Відчувши в собі якийсь внутрішній поштовх, Заболотний заговорив вільно (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)