поштуркач

ПОШТУ́РКАЧ, а, ч., діал.

Попихач.

Сторожі були посміховищем і поштуркачами всієї громади (І. Франко);

Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого газди за поштуркача (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. поштуркач — пошту́ркач іменник чоловічого роду, істота попихач діал.  Орфографічний словник української мови
2. поштуркач — див. бешкетник  Словник синонімів Вусика
3. поштуркач — -а, ч., діал. Попихач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поштуркач — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл.  Словник синонімів української мови
5. поштуркач — ПОШТУ́РКАЧ, а, ч., діал. Попихач. Сторожі були посміховищем і поштуркачами всієї громади (Фр., І, 1955, 213); Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого газди за поштуркача (Козл., Ю. Крук, 1950, 97).  Словник української мови в 11 томах