поштуркач
ПОШТУ́РКАЧ, а, ч., діал. Попихач.
Сторожі були посміховищем і поштуркачами всієї громади (Фр., І, 1955, 213);
Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого газди за поштуркача (Козл., Ю. Крук, 1950, 97).
Словник української мови (СУМ-11)