по-ведмежому
ПО-ВЕДМЕ́ЖОМУ, присл.
Як ведмідь, подібно до ведмедя.
Де купка [дівчат] сидить, то підкрадуться [парубки] та по-ведмежому і ревнуть... а ті схоплюються, біжать (Г. Квітка-Основ'яненко);
А як іще Смикайло врізав у скрипку, а опришки, щоб потішити дитину, почали гумористичні танці – і по-жаб'ячому, і по-баб'ячому, і по-ведмежому (Г. Хоткевич);
А потім танцювали всі разом, усі дуже розвеселилися, і коли грали в фанти, Івану Сергійовичу випало бути ведмедем. І він справді поліз накарачках і рикав по-ведмежому! (О. Іваненко);
// Як у ведмедя.
Маленькі очиці [Шаукен] наче ще поменшали і по-ведмежому поблискували злістю (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)