по-ведмежому
ПО-ВЕДМЕ́ЖОМУ, присл. Як ведмідь, подібно до ведмедя.
Де купка [дівчат] сидить, то підкрадуться [парубки] та по-ведмежому і ревнуть… а ті схоплюються, біжать (Кв.-Осн., II, 1956, 239);
По-ведмежому, вайлувато проходячи повз гурт незаможників, що стовпилися біля столу, він зупинився (Речм., Весн. грози, 1961, 96);
// Як у ведмедя.
Маленькі очиці [Шаукен] наче ще поменшали і по-ведмежому поблискували злістю (Тулуб, В степу.., 1964, 64).
Словник української мови (СУМ-11)