по-вечірньому
ПО-ВЕЧІ́РНЬОМУ, присл.
Як увечері.
Ідуть кімнатою косі пасма сонця, золотавляться по-вечірньому (З. Тулуб);
Люба .. застиглими очима дивилася на вікно, вже не ясне, а по-вечірньому сіро-синє (В. Собко);
Дрімав на високому стозі посеред лугу коршак, стишено, по-вечірньому попискували кулички на піщаній косі під тим берегом, низько, над самою водою просвистів табунець чирят – поспішав на нічне пасовисько (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)