по-вечірньому
ПО-ВЕЧІ́РНЬОМУ, присл. Як увечері.
Ідуть кімнатою косі пасма сонця, золотавляться по-вечірньому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38);
Люба.. застиглими очима дивилася на вікно, вже не ясне, а по-вечірньому сіро-синє (Собко, Справа.., 1959, 272).
Словник української мови (СУМ-11)