по-військовому
ПО-ВІЙСЬКО́ВОМУ, присл.
Як військовий, подібно до військового.
Прапороносець – стрункий, жилавий, років під тридцять – був по-військовому підтягнутий (Ю. Смолич);
Чітко, по-військовому, прихильники Поляка як один з'явилися на дільниці і проголосували (з газ.);
// Як прийнято, заведено у військових, у війську.
Показалася в дверях здоровенна, по-військовому вбрана фігура Грицькова (І. Франко);
Бутаков ступив кілька кроків наперед і віддав по-військовому рапорт (З. Тулуб);
Нестеренко по-військовому повернувся на каблуці й зник у дверях. Рушниці роздавав Гольцев (Б. Антоненко-Давидович);
// перен. Рішуче, не вагаючись.
– Тут гарячки, товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків обміркувати, а тоді по-військовому – рраз! (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)