по-дитячому

ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл.

Як дитина, подібно до дитини.

Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Леся Українка);

Попереду було стільки широкого щастя .. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустріч великому світанню (О. Гончар);

// Як у дитини.

На його дивилось лице, по-дитячому лагідне й привітне (С. Васильченко);

Сльози текли по-дитячому з його потемнілих очей (І. Микитенко);

// Як дитині.

Орисі зробилося по-дитячому радісно (Григорій Тютюнник);

// Як дитину.

– Данилко, рідненький... Це ти? – Вже і його вона зве по-дитячому. Сказано, мати (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. по-дитячому — по-дитя́чому прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. по-дитячому — присл. Як дитина, подібно до дитини. || Як у дитини. || Як дитину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. по-дитячому — ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл. Як дитина, подібно до дитини. Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Л. Укр., III, 1952, 662); Попереду було стільки широкого щастя..  Словник української мови в 11 томах