по-дитячому

ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл. Як дитина, подібно до дитини.

Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Л. Укр., III, 1952, 662);

Попереду було стільки широкого щастя.. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустріч великому світанню (Гончар, III, 1959, 185);

// Як у дитини.

На його дивилось лице, по-дитячому лагідне й привітне (Вас., І, 1959, 302);

Сльози текли по-дитячому з його потемнілих очей (Мик., II, 1957, 309);

// Як дитині.

Орисі зробилося по-дитячому радісно (Тют., Вир, 1964, 520);

// Як дитину.

— Данилко, рідненький… Це ти? — Вже і його вона зве по-дитячому. Сказано, мати (Стельмах, II, 1962, 149).

Значення в інших словниках

1. по-дитячому — по-дитя́чому прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. по-дитячому — присл. Як дитина, подібно до дитини. || Як у дитини. || Як дитину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. по-дитячому — ПО-ДИТЯ́ЧОМУ, присл. Як дитина, подібно до дитини. Юзя писала листи ще зовсім по-дитячому, самими фактами (Леся Українка); Попереду було стільки широкого щастя .. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустріч великому світанню (О.  Словник української мови у 20 томах