по-перше
ПО-ПЕ́РШЕ, присл.
1. Уживається як вставне слово при переліку на позначення першого пункту.
[Костомаров:] Так от: по-перше, я не пан тобі, Захарку, і звуть мене Микола Йванович. По-друге, у гостиниці [готелі] сьогодні нікого не докличешся із слуг! (П. Тичина).
2. Перш за все.
– Поговорим, нарешті, як мужчини. По-перше. Ти знаєш мою підпільну кличку? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)