по-свинячому
ПО-СВИНЯ́ЧОМУ, присл., розм.
1. Так, як свиня, подібно до свиней.
Голови й постаті їхні [людей] щетиною вкрились, і рохкать Всі по-свинячому стали, лиш розум, що й був, залишився (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
П'яний піп, по-свинячому рохкаючи, на одній нозі пострибав геть (О. Полторацький).
2. перен. Непорядно, нечемно.
– Ні, – каже [Карпо], – це вже по-свинячому вийшло... не вмів я по-людському жити... (М. Коцюбинський);
[Марта:] Ну, а де ж воно так ведеться: прийшов – не поздоровкався, напився – не подякував, по-свинячому обійшовся (С. Васильченко);
// Нахабно, безцеремонно.
В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)