по-юнацькому
ПО-ЮНА́ЦЬКОМУ, присл.
Як юнак, подібно до юнака.
Левада по-юнацькому буряно радів і не ховав від товаришів своєї радості (І. Кириленко);
Колись .. він справді був молодечим і спритним, по-юнацькому завзятим шляхетським трибуном (Іван Ле);
// Як у юнака.
Кому ж, як не синові, належав оцей по-юнацькому чистий, задумливий тенорок (О. Гончар);
Задзвенів по-юнацькому Митусин голос, жінок оспівуючи (А. Хижняк);
// Як властиво юнакам.
Тепер, звичайно, він розумів, оскільки то було по-юнацькому поспішно, може, й безгосподарно, зате мудро (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)