правовід
ПРАВОВІ́Д, а, ч., заст., рідко.
1. Те саме, що правозна́вець.
– А знаєш, де Шестірний? – спитав Петро Жука. – А де? – Правовідом... (Панас Мирний).
2. іст. У царській Росії – вихованець училища правознавства – привілейованої вищої школи для аристократичної молоді.
Словник української мови (СУМ-20)