правовід
ПРАВОВІ́Д, а, ч., заст., рідко.
1. Те саме, що правозна́вець.
— А знаєш, де Шестірний? — спитав Петро Жука. — А де? — Правовідом… (Мирний, І, 1954, 353).
2. іст. У царській Росії — вихованець училища правознавства — привілейованої вищої школи для аристократичної молоді.
Словник української мови (СУМ-11)