правозахист

ПРАВОЗА́ХИСТ, у, ч.

Захист, відстоювання прав та свобод людини і громадянина.

Науковий аналіз діяльності політичної партії, яка вийшла із напівлегальної громадсько-політичної організації 70-80 рр., демонструє форми і методи переходу від правозахисту до політичних вимог і участі в державотворенні, що в багатьох моментах пояснює причини успіхів і поразок національно-демократичного руху в Україні (з наук. літ.).