правочинність
ПРАВОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж., юр.
Абстр. ім. до правочи́нний.
Нездатність народу усвідомити нову історичну відповідальність, нові межі і можливості свого буття, визнання ним правочинності лише власних культурних засад призводить до націоналізму у негативному сенсі слова і звужує можливості народу як історичного суб'єкта (з наук. літ.);
Визнання правочинності рішення судом.
Словник української мови (СУМ-20)