практик
ПРА́КТИК, а, ч.
1. Той, хто набув досвіду, знань у результаті практичної діяльності.
Юра був старий практик і вірно догадався, що якийсь недосвідний рибак мусив зранити сю рибу (І. Франко);
[Ромодан:] Скільки у вас агрономів з вищою освітою? [Соха:] Один, і два практики (О. Корнійчук);
Практики по запаху розрізняють породи дерев (з навч. літ.).
2. чого і без дод. Той, хто займається практичною діяльністю.
Мама помиляється, єсть і там [у Швейцарії] лікарі не гірші віденських, і теоретики, і практики, досить відомі в Європі (Леся Українка);
Вивчаючи Кузя, Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (М. Руденко);
У XVIII ст. український шкільний театр висуває такого видатного теоретика й практика драматургії, як Феофан Прокопович (з наук. літ.);
Питання про розширення площі Донецького басейну давно цікавило і геологів, і практиків виробництва (з наук.-попул. літ.).
3. Практична, ділова, тверезо мисляча людина.
Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст (Ю. Смолич);
У першому оповіданні “Записок охотника” – “Хорь й Калиныч” – Тургенєв малює два типи, два характери російських селян – мрійника Калинича і “практика” Хоря (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)