праматір

ПРАМА́ТІР, тері, ж., заст., уроч.

Прамати.

Земле-землице, праматір наша і годувальнице! Ти мовчки й терпляче зносиш всіляку наругу, яку іноді чинять над тобою невдячні твої діти (І. Цюпа);

Ось його хата, біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. праматір — прама́тір іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири прама́тері уроч.  Орфографічний словник української мови
2. праматір — див. мати  Словник синонімів Вусика
3. праматір — -тері, ж., заст., уроч. Прамати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. праматір — ПРАМА́ТІР, тері, ж., заст., уроч. Прамати. Земле-землице, праматір наша і годувальнице! Ти мовчки й терпляче зносиш всіляку наругу, яку іноді чинять над тобою невдячні твої діти (Цюпа, Краяни, 1971, 28); Ось його хата, біла...  Словник української мови в 11 томах