прання

ПРАННЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. пра́ти.

Одна [сорочка] на мені, а друга в пранні (приказка);

Якби хтось сказав, що ця постать здатна в своїм житті до чогось іншого, крім шиття, прання й варіння, .. – висміяв би [Калинович] таку людину (І. Франко);

– Олімпіаді подобалось, щоб під мороз на річці прала білизну. То до прання я маю смак (С. Чорнобривець);

Прання і прасування білизни, чищення взуття, підмітання, миття й натирання підлоги, приготування їжі значно скоріше виконуються за допомогою засобів побутової механізації (з публіц. літ.).

2. Те, що переться чи підлягає пранню.

– Та й прання назбиралося (Іван Ле);

Більше вона ні слова не сказала матері, а, наклавши на плече гору прання, пішла розвішувати його на тину (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. прання — прання́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прання — [пран':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. прання — -я, с. 1》 Дія за знач. прати. 2》 Те, що переться чи підлягає пранню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прання — Прання́, -ння́, -нню́, в -нні́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. прання — ПРАННЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. Пра́ти. Одна [сорочка] на мені, а друга в пранні (Укр., присл., 1963, 49); Якби хтось сказав, що ця постать здатна в своїм житті до чогось іншого, крім шиття, прання й варіння, ..— висміяв би [Калинович] таку людину (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. прання — Прання́, -ня́ с. Мытье, стирка бѣлья. Чуб. VII. 117.  Словник української мови Грінченка