прасунок

ПРАСУ́НОК, нку, ч., розм., заст.

Біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок.

Для бою їх спіткав прасунок, Пішли к Енею на вербунок (І. Котляревський).

◇ (1) Неха́й (хай) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) [лихи́й] прасу́нок!, лайл. – бодай минуло, згинуло що-небудь!; хай пропаде, згине хтось, щось!

Хай йому прасунок! (Номис);

Ану, пора чимчиковать [чимчикувать]. Возьми [візьми] на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. прасунок — прасу́нок іменник чоловічого роду біда; лихо розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. прасунок — -нку, ч., розм., заст. Біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прасунок — ПРАСУ́НОК, нку, ч., розм., заст. Біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок. Для бою їх спіткав прасунок, Пішли к Енею на вербунок (Котл., І, 1952, 221). ◊ Неха́й (хай) йому́ [лихи́й] прасу́нок!, лайл. — бодай минуло, згинуло що-небудь!...  Словник української мови в 11 томах
4. прасунок — Прасу́нок, -нку м. 1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. ЗОЮР. І. 24. 2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Ном. № 5123. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать. Котл. Ен. III. 24.  Словник української мови Грінченка