прати
ПРА́ТИ, перу́, пере́ш, недок.
1. що і без дод. Змивати бруд (з тканини, білизни, одягу і т. ін.).
От одного разу пішла жінка на річку прати (з казки);
Дівчата перуть собі хустя (Леся Українка);
В пральні .. жінки по черзі, кожного тижня, прали воїнам морської піхоти білизну (В. Кучер).
2. перен., розм. Те саме, що пері́щити (про дощ).
Дощ пере, а він оре, і воли вибрикують (приказка);
– Цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Панас Мирний);
Дощі прали нещадно. Гуляли в сивих ущелинах водянисті холодні вітри (О. Гончар);
// безос. Мочити, поливати (дощем).
– Мабуть, від самої Троянівки тебе прало? – На Гострому горбі застав мене дощ (Григорій Тютюнник).
3. кого, перен., розм. Те саме, що би́ти 1, 2.
На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко);
Перемо так ціпами, що, мабуть, аж на край села чутно (Панас Мирний).
4. розм., рідко. Те саме, що пе́рти 2.
– Против ріжна [рожна] не прать (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)