представництво
ПРЕДСТАВНИ́ЦТВО, а, с.
1. Наявність представників на з'їздах, в органах управління.
Неприязнь до меншовиків походила в молодіжному гурті від того, що меншовики .. були “легальні” і навіть в час війни мали представництво в урядовому “Воєнно-промисловому комітеті” (Ю. Смолич);
Але в ХVІ ст. компетенція сейму безмірно поширюється, формується шляхетське представництво, і Статут 1566 р. юридично закріплює сейм як постійну інституцію, установлює і порядок представництва: по 2 чоловіки від кожного повіту (хоч в теорії шляхта ніби може засідати поголовно) (з наук. літ.);
Якби українцям удалося добитися справедливішої системи представництва в галицькому сеймі та віденському парламенті, їхні можливості покращити свою долю були б значно ширшими (з наук. літ.);
// у сполуч. зі сл. народне. Наявність представників у виборах органів з'їздів, в органах управління.
2. Здійснення певних (звичайно юридичних) дій однією особою від імені іншої чи інших; виконання обов'язків або володіння правами представника.
3. Установа, орган, що представляють чиї-небудь інтереси.
Студентки три прийшли в вечірній час У наше представництво (Л. Дмитерко);
Далеко не всі відділи, контори, управління й представництва містилися у великих залах банківського типу (В. Підмогильний);
В Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України (з мови документів).
Но́рма представни́цтва див. но́рма;
(1) Парла́ментське представни́цтво – наявність у парламенті депутатів від якої-небудь партії, руху і т. ін.
Отримати парламентське представництво;
Парламентська більшість.
Словник української мови (СУМ-20)