представницький
ПРЕДСТАВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Який складається з багатьох представників кого-, чого-небудь, включає достатню кількість представників.
Біла миша стала предметом обговорення навіть в такій представницькій міжнародній організації, як ЮНЕСКО (з наук.-попул. літ.);
// Який відбиває інтереси багатьох представників кого-, чого-небудь.
Звичайно, тут доведеться обмежитися лише побіжним оглядом цієї широкої теми. І насамперед застерегтися, що йдеться не про всю сучасну російську суспільно-політичну думку, а про дуже специфічний її сектор, хоч і досить представницький та різнобарвний (із журн.).
2. Який ґрунтується на праві обирання своїх представників (звичайно про органи влади, управління).
Правління цього [студентського] товариства переобиралося щороку і було представницьким (Ф. Бурлака);
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі (з мови документів);
На превеликий подив і розчарування поляків, українці, яких ті не вважали за окрему націю, відмовилися взяти участь у цих заходах. Натомість вони утворили власний представницький орган – Головну Руську Раду з розгалуженнями на місцях, а також свою газету (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)