преміцний
ПРЕМІЦНИ́Й, а, е,
також у сполуч. зі сл. міцний, розм. Дуже міцний.
Кожен ромей, лягаючи спати, прив'язував болгарина до себе ремінням, яке всі візантійці завбачливо брали з собою, ще вирушаючи на війну, бо завжди сподівалися захопити собі невільників так само, як набити повну шкіряну торбу коштовними речами, реміняччя у ромеїв було міцне-преміцне (П. Загребельний);
Вона [вежа] – на шість ярусів, утричі вища, ніж терем, і міцна-преміцна, рублена з моченого дуба (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)