преса
ПРЕ́СА, и, ж.
1. Друковані видання – періодичні (газети, журнали, бюлетені і т. ін.) і рідше неперіодичні (книги, листівки і т. ін.).
Українські газети та журнали повискакують незабаром, як гриби по дощі – і цей факт, на мою думку, матиме вплив і на галицьку пресу (М. Коцюбинський);
– Ви даєте мені слово, що ніде, ні в одному органі преси .. не писатимете про те, що побачите й почуєте тут (Ю. Смолич);
На першу збірку творів поета [П. Тичини] російською мовою широко відгукнулась преса і критика (із журн.);
Чверть століття його [Г. Хоткевича] ім'я не з'являлося в пресі, не друкувалися твори. Та хіба тільки його? (з наук. літ.).
2. розм. Журналісти.
Розшарпані в каховських атаках “ратні орли” корніловці вирішили вийти на парад просто з окопів, вирішили в своєму нужденному вигляді з'явитись перед очима іноземних аташе та представників іноземної преси (О. Гончар);
Місця для преси.
Виступа́ти / ви́ступити в пре́сі див. виступа́ти;
(1) Стінна́ пре́са – рукописні або машинописні газети, монтажі, бойові листки і т. ін., що вивішуються на стіні тільки в своїй установі, на своєму підприємстві тощо.
Я не проти, що вона, Та статейка, скромна. Але ж преса то стінна, – Ну, а де ж районна? (С. Воскрекасенко).
△ (2) Жо́вта пре́са – про низькопробні, вульгарні видання, зорієнтовані на скандальні публікації.
Кореспондент часопису “Впередъ” [Сергій Подолинський], прагнучи бути якомога безстороннім, .. засудив непристойні методи і прийоми жовтої преси (із журн.).
◇ Не схо́дити зі сторіно́к пре́си див. схо́дити.
Словник української мови (СУМ-20)