престидижитатор
ПРЕСТИДИЖИТА́ТОР, а, ч.
Фокусник, майстерність якого полягає у швидкості та спритності рухів рук; маніпулятор.
Маестро юриспруденції, полковник Сміт на арені люнебурзького процесу .. демонстрував юриспрудентичні фокуси з влучністю дійшлого престидижитатора (Ю. Смолич);
* У порівн. Кукулик перекидав шмат м'яса язиком у роті туди й сюди, щоб хоч трохи охололо, і червонів щоками, баламутив очі на Кошарного, який спокійно ковтав пекельно-гарячі кавалки, мов престидижитатор вогонь (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)