претор
ПРЕ́ТОР, а, ч.
У стародавньому Римі – заступник і помічник консула, згодом найвища урядова особа, наділена судовою та адміністративною владою.
[Мелхола:] Та що ж воно за гості? звідки? [Хуса:] З Риму .. Почесні гості! Він родич преторові... (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)