прибавлятися
ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИБА́ВИТИСЯ, иться; мн. приба́вляться; док., розм.
1. Додаватися, приєднуватися як доповнення до чого-небудь.
До книжок прибавилась іще дружня розмова з земляками (П. Куліш);
– Поклониться [грішник] святому, і до одного чуда прибавиться друге, – сплескується здивований голос (М. Стельмах);
[Невважай:] Товаришу Калич, у нашому блоці прибавилось четверо робітників (І. Микитенко).
2. Збільшуватися кількісно, в розмірі і т. ін.
Всі дні в ріці купаюся, а ріст не прибавляється (М. Стельмах);
Перемінилась і Параска .. У шовкових начосах прибавилося срібне волосся (Панас Мирний);
// безос.
В кожному тості Прибавлялось налитих чарок – Бо у Рильського друг – що не крок (П. Воронько);
// безос. Ставати більшим, інтенсивнішим, сильнішим.
Роботи літературної все прибавляється, а робити її ніяк (Леся Українка);
У Глафіри прибавилося турботи. Вечорами вона відкладала хатню роботу .. і разом з Грицем ішла до клубу (С. Чорнобривець);
У Христі прибавилося сили (Я. Гримайло);
– Як поїздити та з розумними людьми поговорити. Скільки ж тоді в моїй голові розуму прибавиться? (Григорій Тютюнник).
3. тільки недок. Пас. до прибавля́ти.
ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., розм., рідко.
Те саме, що забавля́тися 1.
У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)