прибавлятися

ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИБА́ВИТИСЯ, иться; мн. приба́вляться; док., розм.

1. Додаватися, приєднуватися як доповнення до чого-небудь.

До книжок прибавилась іще дружня розмова з земляками (П. Куліш);

– Поклониться [грішник] святому, і до одного чуда прибавиться друге, – сплескується здивований голос (М. Стельмах);

[Невважай:] Товаришу Калич, у нашому блоці прибавилось четверо робітників (І. Микитенко).

2. Збільшуватися кількісно, в розмірі і т. ін.

Всі дні в ріці купаюся, а ріст не прибавляється (М. Стельмах);

Перемінилась і Параска .. У шовкових начосах прибавилося срібне волосся (Панас Мирний);

// безос.

В кожному тості Прибавлялось налитих чарок – Бо у Рильського друг – що не крок (П. Воронько);

// безос. Ставати більшим, інтенсивнішим, сильнішим.

Роботи літературної все прибавляється, а робити її ніяк (Леся Українка);

У Глафіри прибавилося турботи. Вечорами вона відкладала хатню роботу .. і разом з Грицем ішла до клубу (С. Чорнобривець);

У Христі прибавилося сили (Я. Гримайло);

– Як поїздити та з розумними людьми поговорити. Скільки ж тоді в моїй голові розуму прибавиться? (Григорій Тютюнник).

3. тільки недок. Пас. до прибавля́ти.

ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., розм., рідко.

Те саме, що забавля́тися 1.

У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me