прибавлятися

ПРИБА́ВЛЯТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИБА́ВИТИСЯ, иться; мн. приба́вляться; док., розм.

1. Додаватися, приєднуватися як доповнення до чого-небудь.

До книжок прибавилась іще дружня розмова з земляками (П. Куліш, Вибр., 1969, 280);

— Поклониться [грішник] святому, і до одного чуда прибавиться друге, — сплескується здивований голос (Стельмах, II, 1962, 324);

[Невважай:] Товаришу Калич, у нашому блоці прибавилось четверо робітників (Мик., І, 1957, 256).

2. Збільшуватися кількісно, в розмірі і т. ін.

Всі дні в ріці купаюся, а ріст не прибавляється (Стельмах, V, 1963, 389);

Перемінилась і Параска.. У шовкових начосах прибавилося срібне волосся (Мирний, IV, 1955, 114);

// безос.

В кожному тості Прибавлялось налитих чарок — Бо у Рильського друг — що не крок (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 130);

// безос. Ставати більшим, інтенсивнішим, сильнішим.

Роботи літературної все прибавляється, а робити її ніяк (Л. Укр., V, 1956, 281);

У Глафіри прибавилося турботи. Вечорами вона відкладала хатню роботу.. і разом з Грицем ішла до клубу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215);

У Христі прибавилося сили (Грим., Незакінч. роман, 1962, 329);

— Як поїздити та з розумними людьми поговорити. Скільки ж тоді в моїй голові розуму прибавиться? (Тют., Вир, 1964, 214).

3. тільки недок. Пас. до прибавля́ти.

ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., розм.. рідко. Те саме, що забавля́тися 1.

У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (Воронько, Драгі.., 1959, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me