прибавляти

ПРИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм.

1. що і без прям. дод. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін.

– Волики веселенько в плузі ремигають, а я дурня свого в спину поштовхую, да так і прибавляю і прибавляю оранки (Ганна Барвінок);

У башт прибавили [троянці] запори І на валу всі залягли (І. Котляревський);

– А нам тепер жалування прибавили, – процідила [вчителька] крізь зуби (А. Тесленко);

// Збільшувати, посилювати, продовжувати що-небудь.

Щастя розуму прибавляє, а біда і той, що є, віднімає (приказка);

[Маруся:] Зменши, Боже, денька, Що я молоденька. Прибав, Боже, ночі На мої карі очі... (С. Васильченко);

// Помилково або навмисно перебільшувати (звичайно вік).

Я не такий старий, як пишете у листі. Ви прибавили мені літ 15 зайвих (М. Коцюбинський).

2. що і без прям. дод. Говорити або писати на додаток до чого-небудь сказаного чи написаного.

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник [Вергілій] написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню і що оставлю, Писну – як од старих чував (І. Котляревський);

// Говорити зайве, перебільшуючи що-небудь; прибріхувати.

Про що б не почала Явдоха говорити, .. вона все-таки прибреше: або зменшить, або прибавить свого (Грицько Григоренко).

3. що, рідко. Те саме, що додава́ти 4.

Прибавляти три до семи; Бувало, якийсь проворний ятошник [яточник] швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься з-за материної спідниці: – Дядьку, то нащо зайве прибавляти? .. І тоді “дядькові” доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах).

(1) Прибавля́ти в мо́ві – перебільшувати, розповідаючи; прибріхувати.

Дядько Остапчук прибавляє в мові (М. Шашкевич);

(2) Прибавля́ти / приба́вити вітри́л – збільшувати швидкість руху судна, піднімаючи вітрила.

Він [Ф. Ф. Ушаков] вирішив випередити турків, наказавши прибавити вітрил (С. Добровольський);

(3) Прибавля́ти / приба́вити в ті́лі – ставати товстішим; гладшати.

Отак вигулювалися за літо телята, набиралися сили бики, прибавляли в тілі корови (П. Загребельний);

(4) Прибавля́ти / приба́вити ро́сту – збільшуватися в розмірі.

Недоїмка йде та й росту прибавля (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Прибавля́ти / приба́вити ходи́ (хо́ду, кро́ку):

а) починати рухатися швидше.

Онохрій Литка щохвилини прибавляв ходи, але Іван Силович не мав наміру відстати (Г. Епік);

Вона до школи йшла, і я прибавив кроку (Г. Бойко);

б) (тільки хо́ду) збільшувати швидкість руху чого-небудь.

Коли машиніст .. прибавив ходу, застукала [машина], швидко замолола колесами (Грицько Григоренко).

◇ Надава́ти (дава́ти, прибавля́ти) / нада́ти (да́ти, приба́вити) газ (га́зу) <�Натиска́ти / нати́снути на газ> див. надава́ти².