1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прибавляти

прибавля́ти

-яю, -яєш, недок., прибавити, -влю, -виш; мн. прибавлять; док., розм.

1》 перех. і неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін.

|| Збільшувати, посилювати, продовжувати що-небудь.

|| Помилково або навмисно перебільшувати (звичайно вік).

2》 перех. і неперех. Говорити або писати на додаток до чого-небудь сказаного чи написаного.

|| Говорити зайве, перебільшуючи що-небудь; прибріхувати.

3》 перех., рідко. Те саме, що додавати 4).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибавляти — прибавля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прибавляти — Додавати, додати, пододавати, наддавати, наддати, попонаддавати, придавати, придати, попридавати, докладувати, докладати, докласти, подокладати, вкладати, вкласти, повкладати, прикладати, прикласти, поприкладати, складати, скласти, поскладати... Словник чужослів Павло Штепа
  3. прибавляти — ПРИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм. 1. що і без прям. дод. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. прибавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прибавляти — ПРИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм. 1. перех. і неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  6. прибавляти — Прибавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. прибавити, -бавлю, -виш, гл. Прибавлять, прибавить. Рудч. Ск. І. 114. Словник української мови Грінченка