привабливий
ПРИВА́БЛИВИЙ, а, е.
1. Який викликає захоплення, приваблює до себе своїми якостями, властивостями.
Було щось дуже привабливе в цій грубій хустці, в сірій свиті рядом з свіжим випещеним личком (С. Васильченко);
Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя (Я. Качура);
Ніколи не були такими привабливими для нього звичайні надвечірні хати, зелень перед ними і димчаста зі сріблом голубінь над ними (М. Стельмах);
// Який приваблює своєю зовнішністю; гарний, миловидий.
Її сестрички мають те, в чому її так скривдила природа: вроду. Кожна з них досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка (Ірина Вільде);
У того самого [скульптора] .. є голівка молодого хлопця – яке ж вродливе, привабливе обличчя (М. Рильський);
// Який приносить задоволення, насолоду; приємний.
Янек був надзвичайно лагідної вдачі, говорив спокійно, з привабливою усмішкою (Олесь Досвітній);
Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян);
// Який манить, притягає до себе.
Манили до себе ніжні пахощі присмаленої свинячої шкірки та різні привабливі подихи казанків (М. Томчаній).
2. Який викликає інтерес, відкриває цікаві можливості; заманливий, захопливий.
Аж залихоманило від тих думок, від такої привабливої перспективи (Ю. Збанацький);
Місяць. З давніх-давен привабливий для .. вчених найрізноманітніших спеціальностей, він особливо привертає нашу увагу сьогодні (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. прива́бливе, вого, с. Те, що викликає інтерес, відкриває цікаві можливості.
У кожній із цих професій було стільки привабливого, стільки можливостей принести найбільшу користь своєму народові (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)