привабливий

ПРИВА́БЛИВИЙ, а, е.

1. Який викликає захоплення, приваблює до себе своїми якостями, властивостями.

Було щось дуже привабливе в цій грубій хустці, в сірій свиті рядом з свіжим випещеним личком (С. Васильченко);

Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя (Я. Качура);

Ніколи не були такими привабливими для нього звичайні надвечірні хати, зелень перед ними і димчаста зі сріблом голубінь над ними (М. Стельмах);

// Який приваблює своєю зовнішністю; гарний, миловидий.

Її сестрички мають те, в чому її так скривдила природа: вроду. Кожна з них досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка (Ірина Вільде);

У того самого [скульптора] .. є голівка молодого хлопця – яке ж вродливе, привабливе обличчя (М. Рильський);

// Який приносить задоволення, насолоду; приємний.

Янек був надзвичайно лагідної вдачі, говорив спокійно, з привабливою усмішкою (Олесь Досвітній);

Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян);

// Який манить, притягає до себе.

Манили до себе ніжні пахощі присмаленої свинячої шкірки та різні привабливі подихи казанків (М. Томчаній).

2. Який викликає інтерес, відкриває цікаві можливості; заманливий, захопливий.

Аж залихоманило від тих думок, від такої привабливої перспективи (Ю. Збанацький);

Місяць. З давніх-давен привабливий для .. вчених найрізноманітніших спеціальностей, він особливо привертає нашу увагу сьогодні (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. прива́бливе, вого, с. Те, що викликає інтерес, відкриває цікаві можливості.

У кожній із цих професій було стільки привабливого, стільки можливостей принести найбільшу користь своєму народові (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me