приварок
ПРИ́ВА́РОК, рку, ч.
Продукти для приготування гарячої їжі.
А тут ще, як на те – все топливо вийшло, приварку не стало: нічим витопити, ні з чого борщу зварити (Панас Мирний);
Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила ще – тож була надія на приварок (М. Коцюбинський);
Прикро трохи Гандзючисі, що не буде в неї ніякого приварку на зиму – не сіяла вона ані проса, ані гречки (Г. Косинка);
// Сама гаряча їжа, страва.
В роки війни вона сама була трактористкою, знає, що таке висидіти зміну за кермом. І ось нема де вмитись, відпочити, сьорбнути якогось приварку (О. Гончар);
Попадає короп в юшку По сусідству до петрушки. Гості їли цей приварок І хвалили куховарок (М. Стельмах);
// розм. Те, що робить страву смачною, поживною (м'ясо, риба, жир і т. ін.).
Вона покуштувала [борщ] – ні солі досить, ні приварку не видно, – одні бурякові кружала плавають поверху (Панас Мирний);
* Образно. Жив він спокійно і скромно. Прибуток з малого будинку (Поверхів п'ять яких-небудь) Пиварок до їжі давав (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)