приварок
ПРИ́ВА́РОК, рку, ч. Продукти для приготування гарячої їжі.
А тут ще, як на те — все топливо вийшло, приварку не стало: нічим витопити, ні з чого борщу зварити (Мирний, III, 1954, 10);
Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила ще — тож була надія на приварок (Коцюб., І, 1955, 125);
Прикро трохи Гандзючисі, що не буде в неї ніякого приварку на зиму — не сіяла вона ані проса, ані гречки (Кос., Новели, 1962, 158);
// Сама гаряча їжа, страва.
В роки війни вона сама була трактористкою, знає, що таке висидіти зміну за кермом. І ось нема де вмитись, відпочити, сьорбнути якогось приварку (Гончар, Тронка, 1963, 81);
Попадає короп в юшку По сусідству до петрушки. Гості їли цей приварок І хвалили куховарок (Стельмах, V, 1963, 316);
// розм. Те, що робить страву смачною, поживною (м’ясо, риба, жир і т. ін.).
Вона покуштувала [борщ] — ні солі досить, ні приварку не видно, — одні бурякові кружала плавають поверху (Мирний, III, 1954, 109);
*Образно. Жив він спокійно і скромно. Прибуток з малого будинку (Поверхів п’ять яких-небудь) Приварок до їжі давав (Еллан, І, 1958, 216).
Словник української мови (СУМ-11)