привертатися
ПРИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. діал. Тулитися, пригортатися.
Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (Сл. Б. Грінченка);
Скажи ж мені правду, словечко вірненьке, Чи коли привернешся до мене любенько? (з народної пісні);
А якби ти привернувся до мене близенько, “от, знайшлося любе щастя!” мовило б серденько (Леся Українка).
2. діал. Прив'язуватися до кого-небудь.
– Дівчинка .. може ще більше привернутись до тієї Дарки і всяких подібних, – мовляла Качковська (Леся Українка).
3. перен., діал. Навертатися (у 5 знач.).
Одвернуться, [люди] од усього злочинного і привернуться до правди, краси, добра (І. Нечуй-Левицький);
// безос.
Від поганого відверталося .. не через знання дійсної вартості цього поганого, а просто якимсь чуттям і нюхом, і ними ж приверталося до доброго (Г. Хоткевич).
4. тільки недок. Пас. до приверта́ти 1–7, 9.
Повість [“Така зла пам'ять” В. Коротича] щільно скомпонована, вся вона – внутрішній плин людських почуттів, думок, настроїв. Читачева увага привертається і оригінальністю теми (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)