привертати
ПРИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.
1. що, часто у сполуч. зі сл. на себе, до себе. Приваблювати (чий-небудь погляд).
Їде Гаркуша, картинно відкинувшись у сідлі, привертаючи на себе погляди розкоханих каховських бублейниць (О. Гончар);
В життю [житті] .. лиць сотні стрічаєш .. Часом лиш попадесь [попадеться] лице характерне, Що взір поневолі до себе приверне (І. Франко);
* Образно. Гоголь – це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський);
// у сполуч. зі сл. інтерес. Зацікавлювати.
2. кого. Спонукати приєднатися до кого-, чого-небудь, стати чиїмсь прибічником.
– Подали [селяни] собі руки і обіцялися привертати [у братство тверезості] й інших (І. Франко);
Коли вона [радикальна партія] розумно поведе свої справи, то їй легко привернути до себе простий люд (Леся Українка);
– Чим могли ми так легко привернути їх [румунів] до себе? .. Тільки вином свободи, тільки великою правдою своєю... (О. Гончар);
// до чого. Спонукати займатися чимсь, брати участь у чому-небудь, цікавитися чимсь.
Вона [Каховська ГЕС] завжди буде живити моральне почуття, будити уяву юнацтва і привертати уми до знання, а серце до відчуття багатства і краси життя та справедливості (О. Довженко);
[Річард (сам):] Невже нема такої сили в світі, нема снаги, щоб до краси і хисту дюдей тутешніх якось привернути? (Леся Українка).
3. кого, до кого, часто у сполуч. зі сл. до себе. Викликати, пробуджувати у кого-небудь хороші почуття, позитивне ставлення до когось.
Молодому розповідав [Проценко] брехеньки, точив ляси, старого – привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний);
Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до тебе привертали? (Леся Українка);
Він був кадровим підводником, і, може, це привертало до нього матросів (В. Логвиненко);
Весь вечір не відпускав [Рябокінь] Настуню від себе і своїми жартами таки привернув до себе вовчкувату дівчинку (В. Речмедін);
// заст., розм. За народними повір'ями – причаровувати до себе.
[Мар'яна:] Слухай, Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей (С. Васильченко);
[Маруся:] Весела [Галя], бач, радіє, що відбила, Що привернула зрадника до себе (В. Самійленко);
– Місяцю-молодче, в мене краса дівоча, а в тебе парубоча. Не дай свій вік здівувати та милування не зазнати, приверни його, Юрка, до мене... (М. Стельмах);
// безос.
[Антон (доКукси):] Ненавидів, а оце раптом привернуло мене до бабів (М. Кропивницький).
4. кого, що, перен. Підкоряючи кого-, що-небудь, спрямовувати на щось.
Тихо й урочисто було в парку, і був він пустинний, але жила в ньому душа природи і душа людини – людини, що жила й працювала з єдиним жаданням: привернути природу на користь людству (Ю. Смолич).
5. до чого, розм. Те саме, що заверта́ти 2.
Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко);
Два загони на Вкраїні, Два загони на Волині, П'ятий з ханом наступає, До Києва привертає (М. Костомаров);
Привернув я до “громадської хати”, викликав старосту, хвалю йому народ (М. Коцюбинський);
Як притомились надвечір бики, привернули Ми до маленького хутора (В. Мисик).
6. кого, що, розм. Направляти, повертати когось, щось у який-небудь бік, спрямовувати кудись.
Погнав чоловік до моря напувати волів. Не п'ють води, а він усе приверта їх до неї (з казки);
Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка);
* Образно. Люблю пісні мойого [мого] краю, Та не спинюсь на тім лишень: З любов'ю вухо привертаю До братніх на землі пісень (М. Рильський).
7. що, розм. Повертати, поновлювати що-небудь втрачене.
Боже!! глянь з небес! .. Приверни мені мій скарб загублений: Приверни мені Знов дитячі дні (А. Кримський);
// до чого, діал. Сприяти відновленню чогось.
– Я тебе сильно навиджу та й тому не жалував би нічого, лиш аби тебе до здоров'я привернути. Йой! Таж я стратився б, якби по твоїй смерті роздумав, що я тобі на лік жалував (Л. Мартович).
8. тільки док., що, діал. Додати до сказаного щось смішне.
Он із Хорола пан кумедний .. Як скаже що, та ще й приверне, То регіт, наче з неба грім, Так і розкотиться по хаті!.. (Панас Мирний).
9. кого, що, розм. Накривати чим-небудь важким; придавлювати.
В вишневім садочку схоронила [мати дочку], Сирою землею пригорнула, Біленьким камінцем привернула (П. Чубинський).
(1) Приверта́ти / приверну́ти до се́бе симпа́тію (симпа́тії) – викликати симпатію у когось.
Не думав Ігор, що його сестриця .. так легко приверне до себе Надійчину симпатію (Ю. Шовкопляс);
Це була жінка років тридцяти, з такою хорошою, світлою посмішкою, що одразу привертала до себе симпатії (М. Руденко);
(2) Приверта́ти / приверну́ти на свій бік – робити кого-небудь своїм прибічником, прихильником.
Ерудицією і продуманістю поглядів він [П. Грабовський] справляв глибоке враження і своїм впливом .. привертав молодь на свій бік (з наук. літ.);
Дуже хотілося [фашистам] привернути на свій бік Пилипа Сафатовича, бо за ним пішли б і інші селяни (Ю. Мельничук);
Втративши всяку надію привернути на свій бік командира полку, він нарешті вигукнув: – Нам ганьба буде на весь фронт! (В. Кучер);
(3) Приверта́ти (приверну́ти, притяга́ти, притягну́ти) [до се́бе] ува́гу – те саме, що Зверта́ти / зверну́ти на се́бе ува́гу (див. зверта́ти).
Жодна з морських тварин не привертала до себе такої уваги, як дельфіни (з газ.);
Несподівано, у найневідповіднішу мить, перед вікном раптом виник молодий хлопець і стовбичив хвилину, намагаючись привернути до себе увагу весільчан (Ю. Яновський);
Парубок таки – дуже пригожий! Та не це привернуло тоді до нього увагу, а .. майже побожне ставлення до книги (А. Головко);
Привернути до своїх військ увагу союзників .. – ось чого насамперед хотів досягти головнокомандувач своїм незвичайним парадом (О. Гончар);
Нудна робота прохолодила її гаряче серце і притягла до себе всю її увагу (І. Нечуй-Левицький).
◇ (4) Приверну́ти се́рце чиє, до кого, перев. зі словоспол. до се́бе. – ви́кликати у когось прихильність, почуття любові, симпатії і т. ін.
На мою журбу й зітхання Я відповіді не маю. Чим я маю привернути Серце милої, – не знаю! (Леся Українка);
Роман став ласкавіший і вважливіший [уважніший] до Соломії, але не привернув до себе її серце (І. Нечуй-Левицький);
Голда бачила, що батько робив усе, щоб привернути до себе її серце (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)