привиджуватися
ПРИВИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, ПРИВИДЖА́ТИСЯ і рідко ПРИВИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИВИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
Поставати уві сні або в уяві; видітися.
Одужала [Конониха], тілько почала боятись сама в хаті спати; все їй всячина привиджувалась (Грицько Григоренко);
[Жінка:] Гірко я пережила їх [дітей] смерть, не могла я, синку, найти собі місця, куди ходила, то привиджувались мені (Мирослав Ірчан);
Їй привиджається хата її родичів, з котрої вийшла (О. Кобилянська);
Юрко заліз у лісову гущавину, сів і задрімав. Йому, напівсонному, привижалася Верона (М. Томчаній);
Ну що се? Чи дійсно, чи йому привиділося, що з вікон зачинає дим пробиватися? (І. Франко);
Вчорашньої ночі знов привиділось мені наше село (М. Олійник);
У пітьмі безконечної ночі перед ним виникали туманні видіння минулого. То привидиться мстивий, підступний Савенко, то непримиренний Петро Кобзар (С. Журахович);
// безос.
Викликали вижинівських на змагання, і тут така робота пішла, що колишнім хазяям і у сні не привиджувалось (І. Муратов);
// Снитися (про сон).
Деякі, як лінуються, то й очей не протирають, а просто сплять сном праведних, та сни їм золоті привиджуються (Леся Українка);
Мати нарешті підвелася на лікоть і тихо-мирно зашамотіла: – Сон мені привидівся, дітки, ніби купалася я, а вода чиста, чиста та тепла, і враз – яма (П. Панч);
Перед світанком Уляні привидівся сон (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)