привласнювати

ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., що.

Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже.

Мар'ян, минувши перші рядки, знову прочитав: “Ніхто із людей не створював землі, ніхто із людей і не повинен привласнювати землю” (М. Стельмах);

Забрав [німець] і цигарки. Жадібно вихопив їх, аж кишеню в шинелі вивернув, і привласнив (Іван Ле);

Після смерті Ярини княгиня Ольга якийсь час тримала ключі в своїх руках. Припоручати їх комусь із своїх родичок не хотіла – завидющі всі вони, жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко);

// Видавати що-небудь за своє, приписувати собі щось.

Шляхетство швидко забувало допомогу козацького війська і всі лаври і славу привласнювало виключно собі (З. Тулуб);

[Забрамський:] Липський теж працював над епілепсією, і можливо, що деякий час вони працювали разом .. І ось тепер починають шепотіти, що Василь Фомич привласнив його ідею (І. Кочерга);

// Видавати за своє чиє-небудь прізвище, ім'я.

[Клеопатра:] Як же вона [співачка] могла привласнити відоме прізвище адмірала Горського? (О. Корнійчук).

(1) Привла́снювати / привла́снити пра́цю чию – примушувати когось працювати на себе; користуватися наслідками чиєїсь праці.

Значення в інших словниках

1. привласнювати — привла́снювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привласнювати — ПРИВЛАСНЮВАТИ – ПРИСВОЮВАТИ Привласнювати, -юю, -юєш. Робити щось власністю: привласнювати землю, привласнювати чужу працю, привласнювати майно, привласнювати чиюсь ідею. Присвоювати.  Літературне слововживання
3. привласнювати — ПРИСВОЮВАТИ, привлащувати, визнавати за своє, ід. накладати лапу, прибирати до рук, класти до своєї кишені, з. собічити; (землю) присусіджувати; (лаври) приписувати собі; (плоди праці) виїжджати на чужій спині.  Словник синонімів Караванського
4. привласнювати — див. грабувати; красти  Словник синонімів Вусика
5. привласнювати — -юю, -юєш, недок., привласнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. || Видавати що-небудь за своє, приписувати собі щось. || Видавати за своє чиє-небудь прізвище, ім'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. привласнювати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
7. привласнювати — ПРИВЛА́СНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВЛА́СНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже. Мар’ян, минувши перші рядки, знову прочитав: «Ніхто із людей не створював землі...  Словник української мови в 11 томах